В даний час навчання іноземних мов розглядається як один з пріоритетних напрямів модернізації освіти. Успішний розвиток сучасного суспільства неможливий без оволодіння іноземними мовами, що сприяє інтеграції України у світове економічне співтовариство.

У період переходу на нові стандарти особливо актуальним стає питання про те, які навчально-методичні комплекти відповідають принципам системно - діяльнісного підходу. Сьогодні державна політика в освіті спрямована на оновлення змісту освіти та використання нових методів та освітніх технологій у викладанні, що передбачає відповідальність вчителя за вибір підручника. При виборі підручників вчителям слід дотримуватися однієї з методичних ліній, щоб забезпечити змістовну і дидактичну наступність у викладанні іноземної мови.

Перехід до інформаційного суспільства, в умовах якого істотно розширюються масштаби міжкультурної взаємодії, вимагає нових професійних й особистісних якостей, що забезпечують його мобільність і конкурентоздатність. Тому вивчення іноземних мов — не тільки модне віяння, а й життєва необхідність. Прожити без знання іноземних мов можна, але стати конкурентоздатним — ні.

Засоби навчання є важливим невід’ємним компонентом навчального процесу з іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах.

У методиці навчання іноземних мов до засобів навчання висуваються певні вимоги.

Так, засоби навчання повинні:

- виступати в матеріальній формі і виконувати свою основну функцію, а саме — бути таким засобом праці, який забезпечує реалізацію діяльності вчителя і діяльності учня у навчальному процесі з іноземної мови;

- бути орієнтованими на цілі навчання, тобто сприяти досягненню цілей у процесі навчання іноземної мови;

- бути інструментами реалізації методів і прийомів, що застосовуються у навчально-виховному процесі, і забезпечувати управління діяльністю вчителя і діяльністю учня;

- відповідати сучасним досягненням методики навчання іноземних мов і забезпечувати реалізацію новітніх технологій навчання іноземної мови.

Згідно з такими критеріями як значущість, призначення та застосування засоби навчання іноземної мови розподіляються на:

основні й допоміжні; для вчителя і для учня; технічні та нетехнічні.

В ідеалі усі засоби мають бути представлені в навчально-методичному комплексі (далі — НМК), за яким проводиться навчання іноземної мови. Таким чином НМК і є основним засобом навчання у всій повноті його компонентів: книга для учня, робочий зошит, книга для учителя, аудіо-СD, відеозаписи та електронні засоби навчання.

Навчально-методичні матеріали для вивчення іноземних мов мають деякі особливості. По-перше, це комплекти, які складаються щонайменше з трьох компонентів (підручника, робочого зошита та книги для вчителя), а також електронних додатків (наприклад, інтерактивного СD-RОM).

Книга для учня (підручник)

Містить увесь матеріал для поурочного викладу матеріалу і його відпрацювання. Як правило, добре ілюстрована і представлена у кольорі для того, щоб зацікавлювати та мотивувати учнів.

Серед основних вимог, що висуваються до структури та змісту підручника, виділяють такі:

підручник має забезпечувати послідовність подачі мовного та мовлен­нєвого матеріалу від уроку до уроку;

зміст підручника має бути комунікативно спрямованим; кожний параграф підручника повинен мати «стрижень», навколо якого будується весь матеріал (таким «стрижнем», наприклад, може бути типова фраза, тема тощо);

у структурі параграфа має бути спеціальний розділ — домашнє завдання; структура і зміст підручника мають забезпечувати паралельне оволодіння уміннями й усного, і писемного спілкування.

Робочий зошит

Зошит пропонує додаткову практику з мовним матеріалом, уведеним у класі — граматикою і лексикою, і відпрацювання навичок та умінь, переважно читання та письма. Оскільки учні виконують письмові завдання саме у цих зошитах, то вони надруковані в чорно-білому кольорі. Для початкової школи можливий окремий «Зошит для каліграфії» (прописи), який знайомить учнів із латинським шрифтом і допомагає вправлятися в його написанні.

Книга для вчителя

До кожної сторінки даються пояснення для вчителя. Таким чином учитель має все необхідне для роботи в одній книзі. Книга для вчителя, як правило, містить:

вичерпний зміст курсу навчання на даному рівні; вступ до курсу;

детальні поурочні конспекти, що містять опис порад щодо підготовки до уроку, матеріал і вправи для повторення, необхідну соціокультурну та лінгвістичну інформацію, поради щодо організації кожного етапу уроку і ключі-відповіді до вправ, поданих у підручнику;

додаткові завдання на той випадок, коли залишається вільний час до кінця уроку;

аудіозаписи для розуміння на слух;

короткий огляд введеного лексико-граматичного матеріалу; інший довідковий матеріал;

список неправильних форм дієслів тощо;

тести (які можна ксерокопіювати).

Аудіо-СD

Ці матеріали містять записи текстів і завдань для аудіювання, пісні, вірші і вправи для вимови. Записи зроблені в професійних студіях акторами - професіоналами, які добре розуміють потреби викладання та вивчення мови.

Відеозаписи

Наявні для деяких курсів відеозаписи пропонують додатковий простір для класу в наш телевізійний вік і є прекрасним засобом ілюстрації елементів культури, таких як одяг, мова жестів, оточення. Відеозаписи стимулюють рольові ігри на уроках і створюють чудові можливості для повторення мовного матеріалу в контексті.

У зв’язку з активним застосуванням комп’ютерів у навчально-виховному процесі сьогодні майже кожний автентичний друкований підручник оснащений електронною версією. Необхідність саме такої конфігурації НМК викликана тим, що різні компоненти мають особливий зміст, що відповідає завданням навчально-виховного процесу. Так, для вчителя необхідно мати розгорнутий конспект з коментарями щодо технології проведення уроку (і залежно від технології, зміст книги для вчителя містить багато теоретичного матеріалу, шляхів практичної адаптації матеріалу, підказки, ключі, роз’яснення щодо покрокового планування). Для учня підручник існує у двох варіантах — основний матеріал уроку можна знайти у підручнику, який здебільшого опрацьовується у класі, а додатковий (на повторення та тренування) - у робочому зошиті.

Робочий зошит часто містить супутній СD-RОМ, який є носієм мультимедійних файлів, налаштованих для активного особистісно зорієнтованого використання текстів та їх аудіо-підтримки, ресурс аудіо та відеофрагментів, а також інтерактивної функції для роботи з тренувальними вправами. Крім того, СD-RОМ може входити і до складу підручника, і до робочого зошита, в залежності від концепції НМК. Наприклад, у підручнику — це збільшена ілюстративна функція, у робочому зошиті - тренувальна. Якщо такі компоненти супроводжують підручник, то вони традиційно «прив’язані» до змісту розділу підручника, що надає учню можливість мати додатковий матеріал для читання або слухання, звукозаписуючі функції, що допомагають у поліпшенні вимови та монологічного говоріння; а також граматичні і лексичні вправи - на кшталт пошуку відповідників, заповнення пропусків, кросвордів та інших. Через такі додатки реалізується процес навчання та самоперевірки, що є однією із суттєвих рис автономії учня.

Подібні СD-RОМ — дуже важливі для самостійної роботи учнів з опрацювання матеріалу уроку вдома чи у класі під час самопідготовки. Диск надає можливість працювати за «планом уроку», обраного учнем, а саме — виконання таких завдань і у такому порядку, який потрібен саме йому. Багато дисків до підручників мають додаткові матеріали для тестування, щоб у учня була можливість перевіряти свої знання, включно з граматичними довідниками та міні-словниками. Робота з дисками - необхідна складова сучасного уроку іноземної мови тому, що допомагає поліпшити іншомовні навички (слухання, читання і говоріння).

Під електронно-освітніми ресурсами (далі - ЕОР) розуміють навчальні, наукові, інформаційні, довідкові матеріали та засоби, розроблені в електронній формі та представлені на носіях будь-якого типу або розміщені у комп’ютерних мережах, що відтворюються за допомогою електронних цифрових технічних засобів і необхідні для ефективної організації навчально-виховного процесу.

Метою створення ЕОР є модернізація освіти, змістове наповнення освітнього простору, забезпечення рівного доступу учасників навчально- виховного процесу до якісних навчальних та методичних матеріалів, незалежно від місця їхнього проживання та форми навчання, створених на основі інформаційно-комунікаційних технологій.

Використання будь-яких засобів навчання має бути узгодженим із системою навчання іноземної мови, співвідноситися з її принципами і цілями. Це означає, що дії учнів мають бути вмотивованими, вправи повинні зумовлювати ситуативність, характерні для реального процесу спілкування.

Друга іноземна мова

Нагадуємо, що вивчення другої іноземної мови можливе за Додатком  10 до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.04.2012 р. № 409

Вивчення двох іноземних мов у контексті шкільної освіти - це реальність і потреба сьогодення. До цієї проблеми прикута увага педагогів, методистів, лінгвістів. Метою іншомовної ї освіти у глобальному масштабі стає розвиток полікультурної й багатомовної особи, у тому числі через формування її комунікативної компетентності, що проявляється у здатності та готовності здійснювати спілкування засобами іноземної мови на міжкультурному рівні в широкому культурологічному аспекті.

Уроки іноземної мови несуть не лише навчальну мету, а й розвивальну: тренують пам’ять, розширюють світогляд, знайомлять з іншою культурою. Дуже важливо, щоб дитина бачила, що ця мова - засіб спілкування багатьох людей, а не тільки предмет у школі. Крім того, для підлітків важливо виділитись, і рідкісна мова може бути одним з мотивів для цього.

Поліглоти відзначають, що найскладніша для засвоєння мова - перша, а всі інші даються легше. У багатьох мовах є схожі слова, часто схожі граматичні конструкції. Наприклад, слова-інтернаціоналізми.

Дитині легше вивчати другу іноземну мову завдяки методам, які вона засвоїла у процесі вивчення першої мови. Французька, англійська та німецька мови належать до різних груп (романської й німецької), але граматична будова, не кажучи вже про багато латинських запозичень у лексичному складі, у них

схожа. Крім того, у кожній мові є свої «легкі сторони». Десь простіша граматика, десь правила читання, десь вимова.

Основні відмінності у викладанні іноземної мови як другої порівняно з першою

Коли ми вивчаємо першу, то тривалий час намагаємося усвідомити, що таке іноземна мова і потребуємо достатньо багато часу для того, щоб зрозуміти систему мови. Коли дитина починає вивчати другу іноземну мову, у неї вже є досвід, уявлення про систему мови. Якщо ви знаєте англійську, вам уже не треба пояснювати, багато речей, котрі відсутні в рідній мові, проте присутні в англійській (наприклад, артикль). У дитини вже є відчуття мови, присутня також і стратегія вивчення мови, частіше, щоправда, на підсвідомому рівні. Тобто дитина уже знає, наприклад, як їй краще запам’ятовувати слова.

Разом з тим збільшується свідома складова навчання, тобто дуже багато матеріалу сприймається вже на свідомій основі, і саме тому процес вивчення другої іноземної мови прискорюється.

Знайомство із другою мовою варто розпочинати також з ознайомлення учнів із культурним портретом країни. Наприклад, у франкомовних країнах є поняття «франкофонія», аналог в англійській — англомовні країни. Розпочинаючи вивчення французької мови, діти вже знають сотні французьких слів {макіяж, візажист, тет-а-тет, бульйон, гарнір, кутюр, багаж, дежавю).

Багато чинників полегшують роботу з навчання другої іноземної мови.

В учнів уже сформовані загально навчальні вміння, а саме:

•              робота в різних режимах (індивідуально, у парах, у групах);

•               уміння спостерігати, порівнювати, аналізувати, аргументувати;

•               діти можуть розпізнавати, диференціювати мовні явища та слова (артиклі, власні імена, структуру речення,  дієслова-зв’язки);

•               уміння сприймати іноземну мову на слух, спілкуватися з одним чи кількома співбесідниками;

•               користуватися словником, застосовувати інтуїцію, здогадку.

Усі ці вміння й навички вже прищеплені вчителями першої іноземної мови. Треба тільки вміло їх використовувати. Уже із самого початку учень усвідомлює, що вивчення другої іноземної не такий уже і складний процес, якщо знати першу іноземну і використовувати свої знання при оволодінні другою. Практика навчання іноземних мов доводить, що труднощі оволодіння кожною новою іноземною мовою зменшуються приблизно вдвічі порівняно із зусиллями, що витрачаються на вивчення першої іноземної мови.

Позитивне перенесення досвіду вивчення першої іноземної мови може мати місце на трьох рівнях:

•                на рівні мовно-мисленнєвої діяльності — чим більшою кількістю мов людина володіє, тим більше розвинуті її мовно-мислиннєві механізми, такі як пам'ять, зорове та слухове сприйняття;

•               на рівні мови — схожі лінгвістичні явища в першій іноземній мові;

•               на рівні навчальних умінь, якими учень оволодів під час вивчення першої іноземної мови і які переносяться ним на оволодіння другої іноземної мови та полегшують процес засвоєння.

Обсяг курсу другої іноземної мови компенсується значним лінгвістичним досвідом учнів, отриманим при вивченні рідної і першої іноземної мов. Цей чинник є істотним у методиці навчання, оскільки, по суті, саме досвід учня визначає особливості навчання другої іноземної мови. Цей досвід характеризується синтезом знань, умінь і навичок, отриманих раніше, й має позитивний вплив на засвоєння другої іноземної мови, не дивлячись на наявність дії першої, що інтерферує.

Істотним у методиці викладання другої іноземної мови є врахування психологічних особливостей учнів. Навчання другої іноземної мови розчинається в ранньому підлітковому віці — в років із 5-го класу.

Оволодіння складними інтелектуальними операціями та збагачення понятійного апарату роблять розумову діяльність більш стійкою та ефективною, наближаючи її в цьому відношенні до діяльності дорослого. Із цієї причини імітаційно-інтуїтивні прийоми в навчанні другої іноземної мови поступаються місцем аналітичним формам роботи, узагальненню, систематизації, порівнянню мовних фактів.

Неодмінною умовою ефективності процесу навчання другої іноземної мови є її когнітивно-комунікативний характер, що припускає усвідомлене засвоєння. Головне місце відводиться завданням пізнавального характеру.

При навчанні другої іноземної мови дуже важливо використовувати сучасні освітні технології. До цього спонукають і навчальні посібники, й інтенсивність процесу навчання — дві години на тиждень. При цьому зменшується частка репродуктивної діяльності в навчальному процесі, що можна розглядати як ключовий момент у навчанні іноземних мов узагалі.

До таких технологій можна віднести, наприклад:

проблемне навчання; колективне навчання; різнорівневе навчання; дослідницькі методи навчання; проектні методи навчання; технологію дебатів; технологію ділових, рольових та інших видів ігор; навчання у співпраці; технологію дистанційного навчання.

Починаючи із 5-го класу, усі ці технології на тому чи іншому рівні впроваджуються на уроках і в позаурочний час. Учні захищають свої проекти, проводять дослідження, виступають у різних ролях, пропонують свій варіант рішення проблеми з урахуванням вікових і мовних можливостей. Природно, комунікативна спрямованість навчання при цьому зберігає своє пріоритетне значення. Успішне оволодіння другою іноземною мовою залежить від того, наскільки забутий той факт, що вона друга, що, незважаючи на всі труднощі й не звертаючи увагу на брак мовних навичок, учні борсаються і випливають.

Слід зазначити, що успішне навчання другої іноземної мови залежить не тільки й навіть не стільки від засвоєння матеріалу навчального посібника, скільки від ступеня занурення в «життя із іноземною», участь в іншомовному житті не тільки першої, але і другої іноземної мови.

При навчанні другої іноземної мови є ще більше передумов, ніж при навчанні першої, завдяки наявності досвіду вивчення іноземної мови, більш пізньому початку навчання й, тим самим, усвідомленішому підходу до вивчення мови.

Таким чином, можна враховувати індивідуальні особливості учня й диференціювати навчання, ураховуючи рівень вивченої першої мови. Для одних учнів треба створювати умови для швидшого просування, іншим давати можливість для повторення та тренування. Дуже важливі принципи економії та інтенсифікації навчання. Процес оволодіння другою іноземною мовою можна значно інтенсифікувати, якщо учні мають високий рівень володіння англійською мовою.

Чинники, що сприяють економії часу та інтенсифікації процесу навчання:

•               володіння латинським шрифтом скорочує період альфабетизації і зводить його до роз'яснення та засвоєння відмінностей звуко-буквенних відповідностей у різних іноземних мовах, графічного і звукового образу слова;

•               наявність значного потенційного словникового запасу (слова англійської мови, що мають схожість із іншими іноземними мовами, прямі запозичення з англійської мови, інтернаціоналізми полегшують процес навчання читання і сприяють швидшому оволодінню лексикою другої Іноземної мови);

•               швидке просування у сфері читання сприяє більш швидкому розвитку соціокультурної компетентності.

Таким чином, при вивченні другої іноземної мови не вимагається інтенсивна робота для формування в учнів уявлень про категорії, відсутні в рідній мові. Проте навіть у загальних категоріях першої і другої іноземних мов існує ряд відмінностей, на які важливо звернути увагу учнів із самого початку.

Наявність загальних рис в мовах сприяє повному перенесенню явищ першої іноземної мови на схожі явища другої іноземної мови, що й викликає помилки.

Саме тому, не дивлячись на спільність категорій, ряд збігів у понятійній сфері, тренування граматичних явищ другої іноземної мови не повинно бути менш інтенсивним, ніж у першій мові.

З розвитком умінь і навичок у другій іноземній мові, збільшенням обсягу засвоєного мовного матеріалу відбувається постійне зменшення впливу першої іноземної мови на другу. З часом учні починають усвідомлювати внутрішні закони побудови системи другої іноземної мови, формується «відчуття мови».

У 2014/2015 навчальному році міським та районним методичним об’єднанням вчителів іноземних мов рекомендуємо:

- спланувати систему роботи з освоєння концептуальних основ Державного освітнього стандарту початкової та повної загальної  середньої  освіти;

- провести експертизу навчально - методичних комплексів, що використовуються в загальноосвітніх закладах,  робочих програм і календарно - тематичного планування на відповідність їх вимогам нових державних стандартів;

- провести науково - методичні семінари з реалізації активних та інтерактивних стратегій викладання іноземних мов і практикуми з використанням сучасних педагогічних технологій;

- проаналізувати результати предметних олімпіад та конкурсів з іноземної мови, державної підсумкової атестації випускників 9 і 11 класів у 2014 р. і особливу увагу слід звернути на виконання наступних навчальних завдань з учнями випускних класів: навчання іноземної мови відповідно до вимог програми; використання тестових форм контролю в поєднанні з традиційними формами контролю; здійснення проміжного і рубіжного контролю у форматі діагностичного тестування; формування в учнів навичок роботи з творчими завданнями проблемного змісту;

- проаналізувати банк даних з країнознавчого матеріалу і його використання в практиці шкіл;

- включити в практику своєї роботи міжнародні проекти (педагогічні та учнівські ) з метою забезпечення автентичного мовного спілкування та взаємозбагачення в галузі педагогіки, методики, культури країн мов, що вивчаються .

У роботі РМО (ММО) також рекомендується більше використовувати мережеву міжшкільну взаємодію з актуальних проблем іншомовної освіти, створювати творчі мікрогрупи, школи передового досвіду, учнівські міжшкільні об’єднання та ін..

Рекомендації з підготовки школярів до олімпіад

З метою надання можливості кожному що навчається розвинути свої індивідуальні можливості і здібності, формування інтересу до наукової діяльності, створення необхідних умов для виявлення обдарованих дітей в області щорічно проводяться районні (міські) та обласні олімпіади та конкурси з іноземних мов.

Для підготовки школярів до олімпіад і конкурсів необхідно враховувати, що матеріали повинні задовольняти вимоги загальноєвропейського стандарту. На даний момент процес вивчення іноземної мови все більше підпорядковується ідеї рівневого контролю отриманої підготовки.

У загальноєвропейській програмі іноземних мов комунікативна компетенція представлена ​​у вигляді шестирівневої вертикальної структури:

А1 - Elementary (Рівень виживання); A2 - Low-Intermediate (Передпороговий рівень); B1 - Intermediate (Граничний рівень); B2 - Upper-Intermediate (Пороговий просунутий рівень); C1 - Advanced (Рівень професійного володіння), C2 - Proficiency (Рівень володіння досконало).

Складність завдань якісно і кількісно зростає від етапу до етапу (шкільний, регіональний та інші етапи). Зміст і види завдань за видами мовленнєвої діяльності та аспектам мови повинні бути присутніми на всіх етапах, починаючи зі шкільного. Тільки при дотриманні наступності між завданнями всіх етапів, можна домогтися високих результатів при підготовці учнів до виконання завдань олімпіади. Для учнів 9-10 класів на шкільному етапі можна рекомендувати рівень складності А2. Для учнів 11-х класів на шкільному етапі встановлено рівень складності В1. Підготовка повинна вестися за всіма зазначеними розділами:

1) розуміння письмового тексту (читання);

2) розуміння усного тексту (аудіювання);

3) продукування писемного мовлення (твір);

4) продукування усного мовлення (говоріння: монологічне висловлювання і діалог у формі бесіди або дискусії).

Методика тестування повинна відповідати сучасним вимогам і бути різноманітною. Рекомендується використовувати тести виборчого типу, завдання, які вільно конструюються відповіддю і творчі завдання, спрямовані на вирішення певної комунікативної задачі і моделюють ситуації реального спілкування. Критерії оцінки та формулювання завдань повинні забезпечити максимальну об’єктивність і комплексний облік дискурсивної та мовної складових комунікативної компетенції. Прикладом завдань для підготовки до олімпіад можуть служити завдання у форматі ДПА і ЗНО і їх демоверсії.

Список використаних джерел

1.Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. – К.: Ленвіт, 2003.

2. Коваленко О.Я.  Про викладання іноземних мов у 2014/2015 навчальному році . (Методичні рекомендації МОН).

3. Ніколаєва С.Ю., Шерстюк О.М. Рівні володіння іншомовним мовленням // Іноземні мови. - 2000 - № 2. - С. 69-72.

4. Программа для загальноосвітніх навчальних закладів.  Іноземні мови. 2 – 12, 5-12 класи. – К.:ВТФ «Перун», 2005.

5.Программа для загальноосвітніх навчальних закладів.  Іноземні мови. 5 – 9. – К.: ВД «Освіта», 2013.